Історія Іршавського району

Gerb IrshavskyjІршавський район утворений 22 січня 1946 року, як Іршавська округа.

До того населені пункти району входили до Мараморозької, Березької, та Угочанської жупи. 9 листопада 1953 року Іршавську округу перетворено на Іршавський район. Указом Президії Верховної Ради УРСР № 35 «Про укрупнення сільських районів Української РСР» від 30 грудня 1962 року Іршавський район було ліквідовано, а Іршавську селищну та сільські ради приєднано до Берегівського району. Однак вже 4 січня 1965 році Указом Президії Верховної Ради УРСР №64 «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР» Іршавський район було відновлено.

Заселення території, що входить до Іршавського району почалося в епоху неоліту (V тисячоліття до нашої ери). Про це свідчать археологічні знахідки на околицях Іршави, на Іозянській горі, біля сіл Чорний Потік, Ільниця, Арданово. Унікальною пам'яткою є Колоднянські Кургани, які відносяться до культури праслов'ян, яку ще називають Куштановицькою культурою. Біля села Ільниця в урочищі Вацок у І-ІІ століттях знаходилася стоянка німецьких племен.

На території району збереглися руїни Бронецького і Довжанського замків, а також городища в Арданові, Білках та на горах Бодулів та Стремтура, що на околицях Іршави. Їхня історія пов'язана із стародавньою Римською імперією.

Архітектурними пам'ятками минувшини є дерев'яні церкви XVI–XVII ст. в селах Дешковиця, Івашковиця і Локоть. В цих церквах, збудованих без єдиного гвіздка, зберігаються стародавні рукописні книги та ікони.

Єдиним у Європі зразком сільської садибної архітектури середньовіччя є Довжанський замок. Збудований на фундаменті зруйнованого дерев'яного замку у XVII–XVIII ст. він тривалий час був літньою резиденцією графа Ласло Телекі. На відпочинок і на полювання сюди любили навідуватися представники європейської знаті. Місцеві селяни уміли створити прекрасні умови для прийому гостей. Вони не тільки утримували дорогих коней, але і будували спеціальні дороги для полювання. Ці дороги проходили серединою схилів гір і, йдучи ними, вершник міг добре бачити як вершину, так і підніжжя хребтів.

Жителі Довгого та навколишніх сіл відрізнялися не тільки любов'ю до роботи, але і свободолюбством, і вільнодумством. У 1514 році частина жителів села брала участь в антифеодальній війні під проводом Дердя Дожі. У визвольній війні угорського народу 1703–1711 років теж брали участь жителі Іршавського району. 7 червня 1703 року на Іемацькому полі, що неподалік Довгого відбувся бій погано озброєних куруців на чолі з Томашем Есе проти регулярної австрійської армії. На честь 200-річчя цієї події на кошти жителів села та довколишніх сіл у 1902 році в центрі села на братській могилі, де поховано 50 загиблих повстанців, споруджено пам'ятник. Увінчував його двоголовий бронзовий орел, якого ще задовго до масового вивезення кольорових металів за кордон було знято за симуляцію символу імперії.

У 1921 році за часів Чехословаччини в селі Арданово відбулося повстання селян проти визискувачів графа Шенборна. Влада застосувала проти повсталих зброю. Трьох чоловік було вбито, близько тридцяти поранено. На чолі повстання був колишній військовополонений Василь Попович.

Районному центру Іршава надано статус міста 6 вересня 1982 року.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Іршавського району була створена 61 виборча дільниця. Явка на виборах складала - 51,67% (проголосували 38 827 із 75 141 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 66,28% (25 733 виборців); Юлія Тимошенко - 12,04% (4 676 виборців), Олег Ляшко - 7,81% (3 033 виборців), Анатолій Гриценко - 2,64% (1 024 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів - 1,54%.

Joomla templates by a4joomla